Урок – основна форма роботи з фізичної культури

1.Типи уроків

Шкільні уроки з фізичної культури розрізняють за змістом і педагогічними завданнями.

За змістом розрізняють комплексні уроки та уроки з акцентом на певний вид навчального матеріалу. В І-IV класах у більшості випадків проводять комплексні уроки, які передбачають рухливі ігри, вправи з основ гімнастики, легкоатлетичні вправи або вправи з лижної підготовки. Можна проводити уроки, що передбачають один вид вправ.

          Залежно від поставлених педагогічних завдань, уроки фізичної культури поділяють на:

          - вступні;

          - уроки ознайомлення з новим матеріалом; 

          - вивчення нового матеріалу; 

               - повторення вивченого матеріалу та удосконалення у виконанні, - - уроки мішаного типу; 

- контрольні;

- підсумкові.

          Вступні уроки проводять на початку навчального року, чверті або перед вивченням матеріалу нових розділів програми. На вступному уроці вчитель проводить бесіду – ознайомлює учнів із завданням і змістом уроків на навчальний рік, а також з вимогами, що ставляться до уроків (порядок приходу на урок, поведінка, одяг, взуття та ін.). Бесіда має бути виразною і викликати у дітей інтерес до занять фізичною культурою.

          Вступний урок завжди починається в класі, а продовжується в спортивному залі, на майданчику або в іншому місці, де заплановано провести його практичну частину.

          Уроки ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного виду фізичних вправ, тому що на вступних уроках діти виконуватимуть вже знайомі вправи. Особливість таких уроків - розучування нових вправ. Учитель повинен підібрати цікавий матеріал, який легко сприймається і засвоюється.

          Уроки повторення та вдосконалення пройденого матеріалу сприяють удосконаленню техніки виконання тих або інших вправ шкільної програми, формують правильні рухові навички. У школі найчастіше проводять уроки мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу учні вдосконалюють техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчались раніше.

          Спочатку вивчають новий матеріал, а потім удосконалюють виконання вивченого раніше.

          Контрольні уроки проводять як після вивчення певної вправи, так і після проходження розділу програми в цілому. На цих уроках після прийняття на оцінку навчальних нормативів програми можна вдосконалювати вивчені раніше вправи.

          Під час проведення контрольних уроків рекомендується завчасно підготувати місця занять, щоб підрахування результатів не забирало багато часу.

          Підсумкові уроки проводять в кінці кожної чверті і навчального року: на них підводять підсумки виконаної роботи і визначають завдання на час канікул. Основна увага приділяється самостійним заняттям, дотриманню режиму дня, заняттям у спортивних гуртках та секціях. 

2. Основні частини уроку, їх задачі

Структура уроку складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.

В підготовчій частині уроку вирішуються задачі з підвищення працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою стройових вправ, загальнорозвиваючих вправ, ходьби, стрибків.

Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього сюди включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Тривалість підготовчої частини – від 7 до 12 хв.

Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: “Шикуйсь!”, “Рівняйсь!”, “Струнко!” “Вільно!” “Розійдись!” й ін.

Виконанню цих команд повинна передувати підготовча робота з учнями. Необхідно, щоб вони чітко засвоїли, де знаходяться лівий i правий бік шеренги, як робити повороти на місці, що таке колона i шеренга. Відомо, що стройові вправи молодші школярі засвоюють важче, тому потрібно намагатись, щоб учні з перших занять чітко їх виконували.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів – у розімкнутій і зімкнутій шерензі, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д.

При проведенні підготовчої частини уроку потрібно досягнути точності i співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування i проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок i ін.

Способи інформування учнів про вправи:

1. Звичайний спосіб – вчитель називає й одночасно показує вправу повністю.

2. Розчленований спосіб – вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учням виконувати рухи одночасно з показом.

3. Тільки розповідь – вчитель називає вправу i не показує її.

4. Тільки показ – вчитель показує вправу i не називає її.

Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ учитель надає допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.

В залежності від завдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ можливе трьома способами:

– Роздільний спосіб – паузи, пов’язанi з показом i поясненням між окремими вправами комплексу.

– Потоковий спосіб – виконання вправ комплексу без зупинки.

– Роздільно-потоковий спосіб – поєднання роздільного і потокового способів виконання вправ.

В основній частині уроку вирішуються задачі з: формування спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок; вдосконалення фізичних i психічних якостей; навчання учнів самостійно займатись фізичними вправами; виховання моральних і естетичних якостей; покращання рівня спортивної майстерності та оволодіння програмним матеріалом.

В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від учнів прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.

Заключна частина уроку  характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку – це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м’язiв, танцювальні композиції тощо. Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажання відвідувати уроки фізичної культури. Тривалість заключної частини уроку – 3-5 хв.

3. Вимоги до сучасного уроку

Кожен урок фізичної культури повинен  відповідати наступним вимогам: 

а) мати певні завдання - загальні, виконання яких має бути забезпечено в процесі всіх уроків або серії уроків, і приватні, що виконуються протягом одного взятого уроку; 

б) бути правильно методично побудованим; 

в) бути послідовним продовженням попередніх занять і в той же час мати свою цілісність і закінченість; одночасно з цим він повинен значною мірою передбачати завдання та зміст наступного чергового уроку; 

г) відповідати за своїм змістом, визначеним складом учнів щодо віку, статі, фізичного розвитку і фізичної підготовленості; 

д) бути цікавим для учнів, спонукати їх до активної діяльності; 

е) містити вправи та ігри, які сприяють різнобічному фізичному розвитку, зміцненню здоров'я, формуванню постави; 

ж) правильно поєднуватися з іншими уроками в розкладі навчального дня; 

з) носити виховний характер. 

1.    Індивідуальний та диференційний підхід до учнів на уроці.

В умовах модернізації освіти в Україні особливої значущості набуває проблема цілісного розвитку особистості. Реалізація цього завдання може забезпечуватися лише за умови здійснення особистісно орієнтованого навчання, виховання та розвитку. Індивідуалізація та диференціація навчально-виховного процесу є пріоритетними складовими особистісно орієнтованої моделі освіти.

Шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладаються основи для збереження і розвитку здоров’я кожного члена суспільства. Досягти цієї мети можна лише за умови здійснення освітнього процесу на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість, враховують рівень індивідуального розвитку учня.

Індивідуальний підхід є запорукою ефективності педагогічного процесу — він базується на тому, що будь-який освітній вплив здійснюється через призму індивідуальних особливостей кожної дитини.

Диференційований підхід також базується на знанні індивідуальних особливостей. Отже, індивідуалізація і диференціація процесу фізичного виховання дітей — не мета, а засіб розвитку індивідуальності кожного школяра. Учні суттєво відрізняються за багатьма показниками: станом здоров’я, рівнем фізичного розвитку, рівнем сформованості і функціонування різних органів і систем організму тощо. Тому індивідуально-диференційований підхід у фізичному вихованні повинен враховувати різні сторони рухового розвитку особистості.

З огляду на те, що індивідуальний підхід характеризується як широкий комплекс дій, спрямований на вибір способів, прийомів, засобів фізичного виховання відповідно до рівня підготовленості і розвитку здібностей дітей, а диференційований підхід представляє собою форму організації навчання, при якій діти об’єднуються у порівняно однакові групи, що дозволяє здійснювати навчання, різне за складністю, методами і прийомами роботи.

2.    Оцінка (аналіз) на уроці. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання, контроль за їх виконанням.

Облік успішності з фізичної культури в школі має на меті виявити стан засвоєння учнями навчального матеріалу, що вивчається на окремих уроках фізичної культури, повноту і точність засвоєння розділів програми за навчальну чверть, семестр, рік, виявити фізичний розвиток та фізичну підготовку школярів на основі виконання програми, навчальних нормативів. Облік успішності учнів з фізичної культури повинен відповідати певним педагогічним вимогам:

• бути систематичним і своєчасним протягом усього навчального року;

• цілеспрямованим і визначатись головними завданнями, які вирішуються тим чи іншим розділом програми з фізичної культури;

• всебічним, тобто охоплювати всі сторони процесу навчання і виховання на уроках фізичної культури;

• різноманітним, що дає змогу контролювати хід навчального процесу і залучати учнів до систематичної, планомірної роботи для оволодіння різними розділами програмового матеріалу з фізичної культури.

Облік успішності здійснюється з урахуванням індивідуальних, вікових і статевих особливостей учнів.

У процесі роботи з фізичної культури в школі проводиться поточний іпідсумковий облік успішності.

Поточний облік успішності проводиться на уроках фізичної культури. Найбільш ефективно це буває тоді, коли учнів заздалегідь попереджають, що на наступному уроці фізичної культури перевірятимуться їх знання, вміння та навички. Крім цього, можна проводити систематичне опитування учнів, за вибором перевіряти фізичну підготовленість окремих учнів або всього класу.

Слід вважати такий прийом доцільним до підготовленості учнів, коли про перевірку попереджується весь клас, а оцінка виставляється лише окремим учням.Такий прийом значно активізує весь навчальний процес.

Під час перевірки знань, умінь та навичок учитель повинен стежити за правильністю виконання рухів і дій, своєчасно виявляти допущені учнями помилки, подавати необхідну допомогу і забезпечувати надійне страхування.

Результати перевірки вчитель обов’язково записує до класного журналу. Виставлені оцінки треба оголосити учням і обґрунтувати їх, підкресливши при цьому позитивні і негативні сторони у виконанні учнями програмових вимог.

Визначення підсумкової оцінки успішності за чверть і за навчальний рік потребує індивідуальної перевірки підготовленості всіх учнів классу відповідно до вимог діючої програми. При визначенні оцінки за чверть учитель повинен враховувати оцінки, одержані учнем на уроках, але оцінка за чверть не виводиться як середнє арифметичне з усіх оцінок, одержаних за чверть.

Четвертну оцінку вчитель виставляє, головним чином, на підставі фактичних знань, умінь та навичок, яких набув учень за чверть навчального року. Такий принцип визначення підсумкової оцінки за чверть стимулює учня до систематичної роботи протягом всього навчального року.

При визначенні оцінки за рік слід враховувати успішність за кожну чверть, а також загальний рівень фізичної підготовленості учнів на кінець навчального року, що визначається контрольною перевіркою якості виконання окремих фізичних вправ під час проведення спеціально організованих спортивних змагань з основних розділів програми.

Учням, віднесеним за станом здоров’я до підготовчої медичної групи, оцінка виставляється на загальнихпідставах, за винятком виконання навчальних нормативів у видах фізичних вправ, які їм не дозволені.

Уроки фізичної культури з учнями, віднесеними до спеціальної медичної групи, проводяться окремо за спеціальною програмою. Поточні оцінки для них виставляються за знання та техніку виконання рухових дій, за чверть та за рік ставиться "зараховано" або "не зараховано".

Виходячи з того, що основним навчальним матеріалом з фізичної культури в початкових класах є елементи рухових дій з основної гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки, плавання, а також вивчення рухливих ігор та елементів спортивних ігор, рекомендуються такі норми оцінки рівня здобутих знань, умінь та навичок.

Оцінювання виставляється за 12-ти бальною шкалою.

Оцінка "5" (10-12 балів) ставиться за доскональне оволодіння технікою рухів, передбачених програмою, міцне знання правил рухливих ігор, уміння результативно використовувати набуті навички в руховій діяльності, відмінне виконання навчальних нормативів.

Досконале оволодіння технікою рухів, що входять до складу рухових дій, передбачених програмою для учнів початкових класів, вимагає дотримання встановленої форми рухів, виконання їх з певною амплітудою і в даному напрямі, дотримання встановленого темпу збереження необхідного ритму рухів при вмілому використанні зусиль, що забезпечують успішне їх виконання. Під час рухливих ігор учні початкових класів повинні виявити активність, спритність і уміння діяти в колективі.

Оцінка "4" (7-9 балів) ставиться за правильне виконання техніки рухів при наявності неістотних помилок, недостатньо результативне використання набутих навичок у руховій діяльності, вміння вільно включатись у рухливі ігри за визначеними правилами при частковому зниженні активності в процесі гри, добре виконання навчальних нормативів. До неістотних помилок у виконанні засвоєних рухів слід віднести часткове порушення форми руху, незначні зміни заданої амплітуди і напряму руху, часткове і деяке порушення норм використання зусиль, що забезпечують успішне виконання рухів.

Оцінка "3" (4-6 балів) ставиться за правильне в основному виконання техніки окремих рухів, але при допущенні деяких помилок, при обмеженому використанні набутих навичок у руховій діяльності, задовільному виконанні навчальних нормативів. До помилок у цьому випадку, слід віднести значне порушення форми руху, велике зменшення амплітуди і значне відхилення від заданого напряму, значне порушення темпу і ритму руху, дуже велике збільшення напружень при самостійному виконанні заданих рухів.

Оцінка "2" (1-3 бали) ставиться за неправильне з технічного боку виконання окремих рухів, дуже обмежене використання набутих навичок в руховій діяльності, незадовільне виконання навчальних нормативів.

Домашнє завдання - це складова частина процесу навчання, яка полягає у виконанні учнями за завданням вчителя самостійної навчальної та практичної роботи після класних завдань. Ця робота тісно пов'язана з класними заняттями, доповнює їх, сприяє більш міцному і свідомому засвоєнню знань, умінь, навичок. Особливе значення мають у цьому відношенні завдання творчого характеру, які потребують видозміни матеріалу і комбінуванні його по-новому, а також завдання із застосування теоретичних знань на виробництві, в майстерняхі пришкільній ділянці.

Поряд із загальними, для всіх учнів, домашні завдання практикуються індивідуальні, спрямовані на подолання відставання в чому-небудь, формування будь-яких умінь і навичок або розвиток стійких схильностей окремих учнів. 

Самостійна навчальна робота учнів - це діяльність учнів у процесі навчання, виконується за завданням вчителя, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі. Більшість самостійних робіт безпосередньо пов'язано з вимогами навчальної програми.

За допомогою домашніх завдань вирішуються такі навчально-виховні завдання: 

1) підвищення рухової активності дітей; 

2) зміцнення основних м'язових груп; 

3) формування правильної постави; 

4) підготовка до виконання навчальних нормативів і вимог програми.

Домашні завдання повинні бути логічним продовженням навчальної роботи. Зміст їх складається з вправ, спрямованих на розвиток основних рухових якостей і в окремих випадках повторення найпростіших елементів техніки руху. Забороняється давати завдання з виконання складних вправ, що вимагають спеціальних умов і страховки. 

При завданнях додому вчителю необхідно ретельно орієнтувати учнів на обов'язкове дотримання санітарно-гігієнічних умов для їх виконання, звертати особливу увагу на забезпечення ними безпеки під час вправ, маючи на увазі підготовленість місця - відсутність зайвих предметів, виступів і т. д. 

Важливо також, щоб вчитель наочно показував ці вправи, уточнював навантаження, що відповідає стану здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. 

Кількість вправ, що задаються додому, має бути таким, щоб їх виконання не перевищувала 15-20 хв.

Щоб користь від домашніх завдань була більш результативною, вчителю необхідно домагатися не тільки їх систематичності, а й постійного контролю. 

Такий контроль здійснюється, насамперед, на уроках. Він може полягати в перевірці правильності виконання вправ, зрушень кількісних показників, а також у виконанні ступеня підвищення рівня фізичної підготовленості даного учня (показники контролю). 

Певний внесок у впровадження домашніх завдань і в контроль за їх виконанням можуть внести і батьки. Для цього вчителеві слід постійно використовувати контакти з батьками, націлювати їх на справжню необхідність спостереження, стимулювання та заохочення за виконанням дітьми заданих вправ. 

 Домашні завдання повинні бути суворо індивідуальні, з диференційованим підходом до дітей. Для здорових дітей в домашні завдання слід включати стрибки через скакалку, вправи з м'ячами, метання та ін.

Даються також вправи, які потребують тривалого, багаторазового повторення. Може входити в домашнє завдання щоденне виконання під наглядом батьків тих комплексів вправ, які розучувалися в школі. 

Даються картки - завдання для самостійної роботи учнів 
Картки-завдання можна застосовувати для самостійних занять тільки в тих випадках, коли вправи не складні для учнів і знайомі їм. У деяких випадках на картках-завданнях можуть бути тільки малюнки або тільки текст. На картку може бути поміщений комплекс вправ або окремі види вправ. Картки заготовляють в такій кількості, щоб забезпечити самостійні заняття кожного учня.  

Різноманітна самостійна рухова діяльність дітей полягає в тому, що вони за своїм бажанням та ініціативі вибирають собі вид занять (катання на велосипеді, рухова діяльність на дитячих майданчиках, оснащених спеціальним обладнанням для фізичних вправ та інвентарем, різні ігри з друзями і т. д.) самостійна рухова активність істотно розширює руховий досвід дітей